Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2015 р.                               м. Київ                              К/800/21731/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року у справі № 815/6420/14 за позовом Державної фінансової інспекції в Одеській області до Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року Державна фінансова інспекція в Одеській області звернулася в суд з позовом до Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини, в якому просила стягнути з Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини кошти у сумі 34861,68 грн. до Державного бюджету України, отриманих за надання платних адміністративних послуг у 2011 р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни, що є порушенням ч. 2, ст. 15 ЗУ “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Державна фінансова інспекція в Одеській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що Котовською об’єднаною Державною фінансовою інспекцією в Одеській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 р. по завершений звітний березень місяць 2014 року.

За результатами ревізії був складений акт від 07.07.2014 року №830-37/064, у якому серед іншого встановлене, недоотримання коштів державним бюджетом в сумі 34861,68 грн. через не перерахування до Державного бюджету України коштів, що залишились на рахунку на 31.12.2011 р.

Не погодившись з вказаними порушеннями викладеними в акті перевірки позивачем до Котовської об’єднаної державної фінансової інспекції подані заперечення від 17.07.2014 року №42, за результатом розгляду яких був складений висновок від 23.07.2014 року, згідно якого заперечення не приймаються, а вказане порушення викладене в акті ревізії трактоване вірно, сума 34861,68 грн. підлягає поверненню до Державного бюджету України.

На підставі вказаного акту ревізії на адресу Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини була направлена вимога про усунення виявлених фінансових порушень від 23.07.2014 року №830-28/1106, у пункті 3 якої Котовська об’єднана ДФІ в Одеській області вимагає відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом та перерахувати 34861,68 грн. отриманих коштів від надання послуг до Державного бюджету України.

У зв’язку з невиконанням вимоги позивач звернувся з даним позовом про стягнення коштів до державного Бюджету.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що залишки коштів станом на 01.01.2012 р. від надання адміністративних послуг Котовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини у сумі 34861,68 грн. були правомірно зараховані відповідачем, як власні надходження та використовувалися з урахуванням ч.9 ст..51 Бюджетного кодексу України на покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням послуг за основною діяльністю відповідача на наступний бюджетний період та на погашення кредиторської заборгованості, яка виникла на 01.01.2012 року у сумі 17151,50 грн. .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо стягнення з ветеринарної лікарні до державного Бюджету коштів, отриманих за надання адміністративних послуг у 2011 р.

Відповідно до ст.ст.1,32,99 Закону України “Про ветеринарну медицину” видача ветеринарних документів (ветеринарних довідок і свідоцтв) здійснюється ліцензованими лікарями ветеринарної медицини державних закладів ветеринарної медицини на платній основі згідно з тарифами, що затверджуються згідно законодавства про ціни та ціноутворення.

Згідно п.5 Положення про районні державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 28.10.2008р. №238 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.11.2008р. за №1119/15810, районні державні лікарні ветеринарної медицини відповідно до покладених на них завдань безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, зокрема, видають ветеринарні документи (ветеринарні довідки та свідоцтва).

Тобто, видача ветеринарних документів (ветеринарних довідок і свідоцтв) належить до основної діяльності позивача.

Тимчасовим порядком надання адміністративних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009р. №737 (далі - Тимчасовий порядок), була визначена процедура надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах делегованих їм органами виконавчої влади повноважень, підприємствами, установами та організаціями, на які згідно з нормативно-правовими актами покладено надавати адміністративні послуги.

Згідно п.1 Тимчасового порядку адміністративна послуга - це послуга, яка є результатом здійснення суб’єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов’язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо). До адміністративних послуг належить, зокрема, видача ліцензій, дозволів та інших документів дозвільного характеру, сертифікатів, свідоцтв, атестатів, посвідчень.

Плата за надання таких послуг справляється у розмірах та порядку, що визначені законодавчими актами, а в разі, коли це не передбачено законодавчими актами, - актами Кабінету Міністрів України (п.3 Тимчасового порядку).

З 24.06.2011р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 641 від 09.06.2011р., якою були затверджені тарифи за надання державними лікарнями ветмедицини адміністративних послуг з видачі ветеринарних сертифікатів і ветеринарних свідоцтв.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2011 року отриману плату за надані адміністративні послуги відповідач зараховував як власні надходження лікарні (бюджетної установи), які згідно ст.13 Бюджетного кодексу України є складовою частиною спеціального фонду Державного бюджету.

Відповідно до ст.13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів.

Тобто, вказані норми не передбачають віднесення до власних надходжень бюджетних установ адміністративних послуг.

Водночас, відповідно до Переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною ветеринарною і фітосанітарною службою, органами та установами, що належать до сфери її управління, розміру плати за їх надання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 року №641, плата за видачу ветеринарних свідоцтв та довідок належить до адміністративних послуг, діяльність по видачі яких входить до функціональних повноважень цих установ.

Частиною 32 ст.4 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” встановлено, що плата за адміністративні послуги відноситься до джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів.

Аналізуючи зміст викладених правових норм, колегія суддів зазначає, що плата за надані адміністративні послуги є доходами Державного бюджету України, а не власними надходженнями бюджетної установи, уповноваженої їх надавати.

На виконання п.2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання надання платних адміністративних послуг” від 05.01.2011 року №33, Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади повинні забезпечити до 1 березня 2011 року відкриття підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління рахунків в органах Державної казначейської служби для зарахування коштів від надання адміністративних послуг.

Пунктом 34 ст.14 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” визначено, що кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з пунктом 32 ст.4 спрямовуються на видатки головних розпорядників коштів Державного бюджету, пов’язані з наданням адміністративних послуг.

Лікарня ветмедицини не є головним розпорядником коштів державного бюджету.

Виходячи з наведеного у відповідача відсутні законодавчі підстави для розпорядження коштами, які надійшли за надання адміністративних послуг. Оскільки вимога позивача про усунення виявлених фінансових порушень від 23.07.2014 року №830-28/1106, у пункті 3 якої Котовська об’єднана ДФІ в Одеській області вимагає відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом та перерахувати 34861,68 грн., отриманих коштів від надання адміністративних послуг до Державного бюджету України не виконана, то Державна фінансова інспекція в Одеській області, як контролюючий орган відповідно п.50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, вправі звернутися до відповідача про стягнення 34861,68 грн. до Державного бюджету України.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції обставини справи встановлені повно і правильно, але при ухваленні рішень ними порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню із ухваленням нової постанови про задоволення позову та стягнення з Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини Одеської області 34861,68 грн. до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 220 221 222 223 229 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року скасувати, ухвалити по справі нову постанову.

Позов Державної фінансової інспекції в Одеській області до Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини Одеської області про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини Одеської області до Державного бюджету України 34861,68 грн..

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: